Значення в інших словниках
-
мовчазник —
мовча́зник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
мовчазник —
див. мовчазний
Словник синонімів Вусика
-
мовчазник —
МОВЧА́ЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовча́льник. Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір'ю їх не впізнали б (І. Муратов).
Словник української мови у 20 томах
-
мовчазник —
МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю.
Словник синонімів української мови
-
мовчазник —
МОВЧА́ЗНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовча́льник. Голову віддам на відтин, а три чверті з отих мовчазників.., коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір’ю їх не впізнали б (Мур., Бук. повість, 1959, 77).
Словник української мови в 11 томах