мовчазно

МОВЧА́ЗНО. Присл. до мовчазни́й.

Я тільки та тінь моя власна Мовчазно по вулиці йшли (Л. Укр., IV, 1954, 86);

Мовчазно й похмуро заходили в хату лісовики (Стельмах, Хліб.., 1959, 396);

— Як же тепер? — мовчазно питають Бронникова бійці (Гончар, II, 1959, 286);

*Образно. Мовчазно й суворо дивились високі білі двері класів (Донч., V, 1957, 559).

Значення в інших словниках

1. мовчазно — мовча́зно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мовчазно — Присл. до мовчазний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мовчазно — МОВЧА́ЗНО. Присл. до мовчазни́й. Я тільки та тінь моя власна Мовчазно по вулиці йшли (Леся Українка); Мовчазно й похмуро заходили в хату лісовики (М. Стельмах); – Як же тепер? – мовчазно питають Бронникова бійці (О. Гончар); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. мовчазно — Мовчазно нар. Молчаливо.  Словник української мови Грінченка