мокрінь
МОКРІ́НЬ, і, ж., розм.
1. Вогкість, дощова погода.
Важко було їм голодним стояти в степу просто неба в пронизливий осінній холод і мокрінь (З. Тулуб).
2. Що-небудь мокре, вологе.
Якийсь дідок, потягуючись, вийшов [на терасу], Сів біля мене – також на мокрінь – І закурив (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)