мокрінь

СЛЬОТА́ (хмарна сира погода з дощем або мокрим снігом, з багном на землі), МОКРІ́НЬ розм., МОКРОТЕ́ЧА розм., МОКРОТА́ розм., МОКРЕ́ЧА розм., ЛЯПАВИ́ЦЯ розм., МОКВА́ діал., ЛЯПОТНЯ́ВА діал., ПЛЮТА́ діал. Надворі сіра холодна сльота. Мокрий сніг заліплює очі, мряка пронизує до кісток (П. Колесник); Важко було їм голодним стояти в степу просто неба в пронизливий осінній холод і мокрінь (З. Тулуб); — Ну хто ж таки їздить на полювання, коли туман, коли за три кроки нічого не видно? Ваш шеф.. сидить тепер удома й на всі заставки кляне вчорашню мокротечу (Ю. Шовкопляс); Жито спрівало від мокречі (К. Гордієнко); Тротуари, мокра ляпавиця.. Світ одбився плямою в калюжі (М. Рильський); Надворі була негода: моква, туман, темрява (С. Чорнобривець); На вулицях ляпотнява страшенна (Леся Українка). — Пор. 1. него́да.

Значення в інших словниках

1. мокрінь — мокрі́нь іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. мокрінь — див. грязь  Словник синонімів Вусика
3. мокрінь — -і, ж., розм. 1》 Вогкість, дощова погода. 2》 Що-небудь мокре, вологе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мокрінь — МОКРІ́НЬ, і, ж., розм. 1. Вогкість, дощова погода. Важко було їм голодним стояти в степу просто неба в пронизливий осінній холод і мокрінь (З. Тулуб). 2. Що-небудь мокре, вологе. Якийсь дідок, потягуючись, вийшов [на терасу], Сів біля мене – також на мокрінь – І закурив (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
5. мокрінь — МОКРІ́НЬ, і, ж., розм. 1. Вогкість, дощова погода. Важко було їм голодним стояти в степу просто неба в пронизливий осінній холод і мокрінь (Тулуб, Людолови, II, 1957, 532). 2. Що-небудь мокре, вологе. Якийсь дідок, потягуючись, вийшов [на терасу].  Словник української мови в 11 томах