мокрінь

МОКРІ́НЬ, і, ж., розм.

1. Вогкість, дощова погода.

Важко було їм голодним стояти в степу просто неба в пронизливий осінній холод і мокрінь (Тулуб, Людолови, II, 1957, 532).

2. Що-небудь мокре, вологе.

Якийсь дідок, потягуючись, вийшов [на терасу]. Сів біля мене — також на мокрінь — І закурив (Рильський, II, 1960, 77).

Значення в інших словниках

1. мокрінь — мокрі́нь іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. мокрінь — див. грязь  Словник синонімів Вусика
3. мокрінь — -і, ж., розм. 1》 Вогкість, дощова погода. 2》 Що-небудь мокре, вологе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мокрінь — МОКРІ́НЬ, і, ж., розм. 1. Вогкість, дощова погода. Важко було їм голодним стояти в степу просто неба в пронизливий осінній холод і мокрінь (З. Тулуб). 2. Що-небудь мокре, вологе. Якийсь дідок, потягуючись, вийшов [на терасу], Сів біля мене – також на мокрінь – І закурив (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
5. мокрінь — СЛЬОТА́ (хмарна сира погода з дощем або мокрим снігом, з багном на землі), МОКРІ́НЬ розм., МОКРОТЕ́ЧА розм., МОКРОТА́ розм., МОКРЕ́ЧА розм., ЛЯПАВИ́ЦЯ розм., МОКВА́ діал., ЛЯПОТНЯ́ВА діал., ПЛЮТА́ діал. Надворі сіра холодна сльота.  Словник синонімів української мови