молоток
МОЛОТО́К, тка́, ч.
1. Ручне знаряддя ударної дії – металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак.
Вулкан-коваль тоді трудився, Зевесу блискавку кував; Уздрів Венеру, затрусився, Із рук і молоток упав (І. Котляревський);
Він гатив молотком по жалу коси (С. Чорнобривець);
* У порівн. Серце його застукало молотком у груди (Панас Мирний);
// Предмет, схожий на це знаряддя.
Розшукав [капітан] мідного дверного молотка, обшитого шкірою (О. Полторацький);
Дерев'яний молоток для гри в крокет.
2. спец. Прилад, пристрій ударної дії.
Пневматичні молотки – перфоратори, зберігаючи сили робочого [робітника], ворушили напластування [породи] (Олесь Досвітній).
(1) Перфора́торний молото́к – те саме, що перфора́тор 1.
За кілька кроків стояв чоловік у старій подертій спецівці, в шапці-ушанці, з перфораторним молотком у руках (Д. Ткач).
△ (2) Вибійни́й (відбійни́й) молото́к, гірн. – механізований пневматичний або електричний ручний ударний інструмент для розробки гірських порід, твердих ґрунтів і т. ін.
Стиснене повітря, наприклад, застосовують у роботі заклепувальних і відбійних молотків (з навч. літ.).
◇ (3) З молотка́ <�З торгі́в>, зі сл. іти, пускати, піти, продати і т. ін. – прилюдним, публічним торгом, з аукціону і т. ін.
Все пішло з молотка за несплачені данини й податки (П. Козланюк);
Описав [судовий пристав] усю мою рухомість .. і має .. продавати з торгів (В. Самійленко);
Художник [Рембрандт] (як і всі великі митці), бідуючи й поневіряючись, коли всі його картини спродали з молотка, безслідно канув десь (О. Ільченко);
Якби не Джозеф, то двоє дівчаток у штаті Алабама давно були б сирітками і хто знає – чи не пустили б вже з молотка кредитори його ферму (Н. Рибак);
Родовиті, оторочені садами і стависьками палаци ставали трухлявими пустками або йшли з торгів (М. Стельмах);
(4) Сту́кати молотко́м в голові́ (д) див. сту́кнути;
(5) Сту́кати молотко́м в го́лову (д) див. сту́кнути;
Узя́ти в молотки́ див. узя́ти;
Як (мов, ні́би і т. ін.) обу́хом (до́вбнею, молотко́м) би́ти / вда́рити [по голові́ (в го́лову)] див. би́ти.
Словник української мови (СУМ-20)