момотіння

МОМОТІ́ННЯ, я, с., діал.

Бурмотіння.

Вже зовсім смеркало, коли вирушили [активісти] до попа. Побіля цвинтаря почули якесь момотіння – хтось десь вовтузився та лаявся (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. момотіння — момоті́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. момотіння — -я, с., діал. Бурмотіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. момотіння — МОМОТІ́ННЯ, я, с., діал. Бурмотіння. Вже зовсім смеркало, коли вирушили [активісти] до попа. Побіля цвинтаря почули якесь момотіння — хтось десь вовтузився та лаявся (Речм., Весн. грози, 1961, 398).  Словник української мови в 11 томах