монада
МОНА́ДА, и, ж.
1. У давньогрецькій математиці – назва одиниці.
Математичні ідеї – стрункі й прегарні легко лягають в свідомість еллінки .. Гуру Нарен веде її від конкретного, практичного числення до захоплюючих уявлень про першооснову числа – світову монаду, велику єдність, яка дає початок потокові множинності, але сама залишається незмінною, як джерело і гирло таємничої ріки (О. Бердник).
2. У стародавніх філософів (піфагорійців) – одиничність як один із принципів буття.
3. В ідеалістичній філософії Лейбніца – одна з непротяжних, неподільних духовних сутностей, що нібито лежить в основі буття.
Мудрець .. толковав [пояснював] якихсь монадів [монад] І думав, відкіль взявся світ (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)