монада
МОНА́ДА, и, ж.
1. У старогрецькій математиці — назва одиниці.
2. У стародавніх філософів (піфагорійців) — одиничність як один із принципів буття.
3. В ідеалістичній філософії Лейбніца — одна з непротяжних, неподільних духовних сутностей, що нібито лежить в основі буття.
Мудрець.. толковав [пояснював] якихсь монадів [монад] І думав, відтіль взявся світ (Котл., II, 1952, 143).
Словник української мови (СУМ-11)