монархія
МОНА́РХІЯ, ї, ж.
Форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи – монарха.
От побачите, ясновельможний гетьмане! – говорив Немирич. – Москва вже склалася з розбитих уділів в монархію, а монархія не стерпить нашої республіки на Україні і чи тепер, чи потім зламає й знесе наші порядки, наші привілеї, наш уклад (Леся Українка);
// Держава з такою формою правління.
У Західній Європі на кінець XV ст. утворилися сильні централізовані монархії, тобто держави з єдиним королівським урядом (з навч. літ.).
△ (1) Абсолю́тна мона́рхія – державний лад, за якого влада монарха не обмежена законами та будь-якими інституціями.
Починаючи з епохи Відродження, роль станово-представницьких органів поступово падає, і до кінця XVIII ст. у багатьох державах Європи встановлюється абсолютна, тобто необмежена монархія (з наук.-попул. літ.);
(2) Конституці́йна мона́рхія – державний лад, за якого влада монарха обмежена конституцією.
Японія – конституційна монархія .. Імператор вважається тільки “символом” держави, вся влада передана двопалатному парламенту й кабінету міністрів (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)