монстр
МОНСТР, а, ч.
1. Виродок, потвора.
Окрім того, що розважався на святах, цар завше мав якусь свою власну розвагу..: карликів, слонів, зміїних монстрів і всіляких виродків, закрашених у горілці (Ю. Мушкетик).
2. перен., лайл. Про людину, що різко виділяється своїми негативними рисами.
Волобуєв став лаяти себе. На біса він зв'язався з цим монстром [Крамаренком]? З цим широкоштанним убозтвом? (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)