монстр

-а, ч.

1》 Виродок, потвора.

2》 перен., лайл. Про людину, що вирізняється своїми негативними рисами.

Значення в інших словниках

1. монстр — монстр іменник чоловічого роду, істота потвора  Орфографічний словник української мови
2. монстр — див. ПОТВОРА.  Словник синонімів Караванського
3. монстр — див. жорстокий; привид; страшило  Словник синонімів Вусика
4. монстр — МОНСТР, а, ч. 1. Виродок, потвора. Окрім того, що розважався на святах, цар завше мав якусь свою власну розвагу..: карликів, слонів, зміїних монстрів і всіляких виродків, закрашених у горілці (Ю. Мушкетик). 2. перен., лайл.  Словник української мови у 20 томах
5. монстр — (франц. monstre, від лат. monstrum – диво, потвора) страховисько, потвора.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. монстр — ПОТВО́РА (незвичайна на вигляд, страхітлива фантастична істота), ПОЧВА́РА, СТРАХО́ВИЩЕ, СТРАХО́ВИСЬКО, ПРОЯ́ВА, ЧУДО́ВИСЬКО розм., ЧУДО́ВИЩЕ розм. рідше, МОНСТР книжн., ПРОЧВА́РА заст.  Словник синонімів української мови
7. монстр — МОНСТР, а, ч. 1. заст. Виродок, потвора. 2. перен., лайл. Про людину, що різко виділяється своїми негативними рисами. Волобуєв став лаяти себе. На біса він зв’язався з цим монстром [Крамаренком]? З цим широкоштанним убозтвом? (Мур., Свіже повітря.., 1962. 110).  Словник української мови в 11 томах