монстр
МОНСТР, а, ч.
1. заст. Виродок, потвора.
2. перен., лайл. Про людину, що різко виділяється своїми негативними рисами.
Волобуєв став лаяти себе. На біса він зв’язався з цим монстром [Крамаренком]? З цим широкоштанним убозтвом? (Мур., Свіже повітря.., 1962. 110).
Словник української мови (СУМ-11)