мораліст

МОРАЛІ́СТ, а, ч.

Той, хто моралізує.

Той старий, мовчазливий дід, той строгий мораліст, котрий раз у раз колов Гапці очі її власною грішною молодістю, .. був усе-таки слабою точкою в вигаслім Гапчинім серці (І. Франко);

Завзятий мораліст кричав, вимагав розпочати слідство, щоб виявити винного (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. мораліст — моралі́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мораліст — -а, ч. 1》 Особа, що проповідує сувору моральність, любить повчати. 2》 Особа, що займається питаннями моралі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мораліст — моралі́ст (франц. moraliste) 1. Особа, що проповідує сувору моральність, любить повчати. 2. Особа, що займається питаннями моралі.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. мораліст — Моралі́ст, -та; -лі́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. мораліст — МОРАЛІ́СТ, а, ч. Той, хто моралізує. Той старий, мовчазливий дід, той строгий мораліст, котрий раз у раз колов Гапці очі її власною грішною молодістю, ..був усе-таки слабою точкою в вигаслім Гапчинім серці (Фр., VII, 1951.  Словник української мови в 11 томах