мореплавець

МОРЕПЛА́ВЕЦЬ, вця, ч.

Той, хто подорожує по морях.

Він схожий був на мореплавця, який по довгій плавбі ступив на землю (Я. Качура);

* У порівн. Цього ж ранку бійці Сагайди, видершись на останній хребет, полегшено зітхнули, як мореплавці, що, після далеких мандрів, нарешті побачили довгождану землю (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. мореплавець — морепла́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мореплавець — Мореходець, моряк, міт. ур. аргонавт.  Словник синонімів Караванського
3. мореплавець — -вця, ч. Той, хто подорожує по морях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мореплавець — Морепла́вець, -вця; -ла́вці, -вців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. мореплавець — МОРЕПЛА́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто подорожує по морях. Він схожий був на мореплавця, який по довгій плавбі ступив на землю (Кач., 1,1958, 513); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах