моровиця
МОРОВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що мор.
Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Б. Грінченко).
2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику: смертність.
– П'ять років тому померло мало не пів-Чабан-Таша з моровиці (З. Тулуб);
Найстарший син його не повернувся з Балканських гір.., наймолодший помер у моровицю (М. Стельмах);
Чума... В народі її ще називають “чорною смертю”. Страшна моровиця не раз шугала над Європою (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)