моровиця

МОРОВИ́ЦЯ, і, ж.

1. Те саме, що мор.

Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Гр., II, 1963, 256).

2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику смертність.

— П’ять років тому померло мало не пів-Чабан-Таша з моровиці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 391);

Найстарший син його не повернувся з Волконських гір.., наймолодший помер у моровицю (Стельмах, І, 1962, 339);

Чума… В народі її ще називають "чорною смертю". Страшна моровиця не раз шугала над Європою (Літ. Укр., Іб.УІІІ 1968, 1).

Значення в інших словниках

1. моровиця — морови́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. моровиця — МОР; чума  Словник синонімів Караванського
3. моровиця — див. смерть  Словник синонімів Вусика
4. моровиця — -і, ж. 1》 Те саме, що мор. 2》 Епідемія (зазвичай чума), що спричиняє велику смертність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. моровиця — МОРОВИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те саме, що мор. Кажуть, хворобу насилає [знахар] і на товар моровицю (Б. Грінченко). 2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику: смертність. – П'ять років тому померло мало не пів-Чабан-Таша з моровиці (З.  Словник української мови у 20 томах
6. моровиця — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)...  Словник синонімів української мови