морфій
МО́РФІЙ, ю, ч.
Те саме, що морфі́н.
Тепер моя нога в “нормальному” стані, т. є. [тобто] болить, але честь знає, спати дає без морфію (Леся Українка);
– Я дав їй морфію, і вона спить, – промовив лікар і вийшов з кімнати (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)