Значення в інших словниках
-
морфій —
мо́рфій іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
морфій —
МО́РФІЙ, ю, ч. Те саме, що морфі́н. Тепер моя нога в “нормальному” стані, т. є. [тобто] болить, але честь знає, спати дає без морфію (Леся Українка); – Я дав їй морфію, і вона спить, – промовив лікар і вийшов з кімнати (М. Трублаїні).
Словник української мови у 20 томах
-
морфій —
Мо́рфій, -фію, -фієві
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
морфій —
МО́РФІЙ, ю, ч. Те саме, що морфі́н. Тепер моя нога в "нормальному" стані, т. є. болить, але честь знає, спати дає без морфію (Л. Укр., V, 1956, 187); — Я дав їй морфію, і вона спить, — промовив лікар і вийшов з кімнати (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 251).
Словник української мови в 11 томах