морфій

МО́РФІЙ, ю, ч. Те саме, що морфі́н.

Тепер моя нога в "нормальному" стані, т. є. болить, але честь знає, спати дає без морфію (Л. Укр., V, 1956, 187);

— Я дав їй морфію, і вона спить, — промовив лікар і вийшов з кімнати (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 251).

Значення в інших словниках

1. морфій — мо́рфій іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. морфій — -ю, ч. Те саме, що морфін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. морфій — МО́РФІЙ, ю, ч. Те саме, що морфі́н. Тепер моя нога в “нормальному” стані, т. є. [тобто] болить, але честь знає, спати дає без морфію (Леся Українка); – Я дав їй морфію, і вона спить, – промовив лікар і вийшов з кімнати (М. Трублаїні).  Словник української мови у 20 томах
4. морфій — Мо́рфій, -фію, -фієві  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)