моріжок
МОРІЖО́К, жка́, ч.
Зменш.-пестл. до морі́г.
Широкий двір зеленів моріжком (М. Коцюбинський);
На моріжках пасуться табуни сірих степових гусей (В. Кучер);
* У порівн. У веселій Ульчиній кімнаті було, як на зеленім моріжку (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)