моріжок
МОРІЖО́К, жка, ч. Зменш.-пестл. до морі́г.
Широкий двір зеленів моріжком (Коцюб., II, 1955, 392);
На моріжках пасуться табуни сірих степових гусей (Кучер, Дорога.., 1958, 80);
*У порівн. У веселій Ульчиній кімнаті було, як на зеленім моріжку (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 19).
Словник української мови (СУМ-11)