моріг
МОРІ́Г, ро́гу, ч. Густа молода трава; мурава.
Моріг зелений перерізується посередині.. стежкою (Коцюб., 1,1955,458);
Тихая долина. Моріг зелененький. Я стояла й визирала. Чи не йде миленький (Крим., Вибр., 1965, 50);
Врешті всі ми вдяглись і сиділи на теплім морогу над кручею річки (Досв., Вибр., 1959, 48);
*У порівн. За час перебування в санаторії відросло на голові густе, як моріг, .. волосся (Збан., Сеспель, 1961, 134).
Словник української мови (СУМ-11)