мрійниця

МРІ́ЙНИЦЯ, і, ж.

Жін. до мрі́йник.

Помітно було, що садила й поливала їх [квіти] із прихованою усмішкою жартівлива рука мрійниці, – і виросли вони і цвітуть тимо ж тихим, лукавим жартом дівчини-художниці (С. Васильченко);

* Образно. Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі. Польова моя мрійнице .. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. мрійниця — мрі́йниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мрійниця — -і. Жін. до мрійник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мрійниця — Мрі́йниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. мрійниця — МРІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до мрі́йник. Помітно було, що садила й поливала їх [квіти] із прихованою усмішкою жартівлива рука мрійниці, — і виросли вони і цвітуть тимо ж тихим, лукавим жартом дівчини-художниці (Вас., II, 1959, 508); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. мрійниця — Мрійниця, -ці ж. Мечтательница. Желех.  Словник української мови Грінченка