мугикнути
МУГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до муги́кати 2.
– А я тобі й забула хвалитись: до тебе Чіпка заходив .. – Ага! .. Чого ж це? .. – Не знаю .. – Гм, – мугикнув Грицько (Панас Мирний);
Прокашлявшись і кілька разів мугикнувши, заговорив Дем'ян Опанасович (В. Козаченко).
2. Невиразно що-небудь сказати.
Копистка мугикнув: – На бабські пересуди я не зважаю, своїм розумом перебиваюсь (Я. Гримайло);
– Єфрейторе, принесіть з машини вечерю. – Угу! – мугикнув щось нерозбірливе єфрейтор (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)