мугикнути
МУГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до муги́кати 2.
— А я тобі й забула хвалитись: до тебе Чіпка заходив.. — Ага!.. Чого ж це?.. — Не знаю.. — Гм,— мугикнув Грицько (Мирний, І, 1949, 271);
Прокашлявшись і кілька разів мугикнувши, заговорив Дем’ян Опанасович (Коз., Сальвія, 1959, 174).
2. Невиразно що-небудь сказати.
Копистка мугикнув: — На бабські пересуди я не зважаю, своїм розумом перебиваюсь (Грим., Незакінч. роман, 1962, 27);
— Єфрейторе, принесіть з машини вечерю. — Угу! — мугикнув щось нерозбірливе єфрейтор (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 178).
Словник української мови (СУМ-11)