мугир
МУГИ́Р, я́, ч., зневажл., лайл.
Вайлувата, неотесана, груба людина.
Пошили сині всім жупани, На спід же білії каптани, – Щоб був козак, а не мугир (І. Котляревський);
Не хотів він уславитися, як простакуватий мугир, і стати знов посміховищем пана Потоцького (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)