мудрій
МУДРІ́Й, я́, ч., розм., ірон.
Те саме, що мудре́ць.
– Краще, коли б .. кожен жив у достатках. Так нема ж цього. І ніякі мудрії цього не вимудрують, поки народ сам своєю головою та своїми руками за це не візьметься (А. Головко);
Кандиба рвучко повернувся до Бровка і аж затрясся від сміху: – Мудрій, ах ти..! Що він викаблучує, га? (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)