мурий
МУ́РИЙ, а, е.
1. Темно-сірий або сіро-бурий із плямами (про масть).
Три голови мав пес сей мурий, Він на Енея загарчав (І. Котляревський);
Здоровий величенний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Марко Вовчок);
Замукав віл мурий, жадно шию витягши в степ (А. Головко).
2. Брунатний, із ластовинням (про обличчя).
Воно [лице] у його стало аж муре, одні сірі очі світили, як у кота (Панас Мирний);
– Так, здаля, наче й хлопець нічого, – думав він, придивляючись до свого зображення .. А от на щоках мурі плями. Це розповзлося ластовиння (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)