муруватий
МУРУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи мурий.
Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)МУРУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи мурий.
Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)