мізкуватий
МІЗКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
З розумом, розумний; тямущий.
Хлопець удався мізкуватий, поштивий і, нівроку йому, – не бридкий (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)МІЗКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
З розумом, розумний; тямущий.
Хлопець удався мізкуватий, поштивий і, нівроку йому, – не бридкий (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)