мізкуватий

МІЗКУВА́ТИЙ, а, е, розм. З розумом, розумний; тямущий.

Хлопець удався мізкуватий, поштивий і, нівроку йому, — не бридкий (Ю. Янов., Мир, 1956, 286).

Значення в інших словниках

1. мізкуватий — мізкува́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. мізкуватий — див. розумний  Словник синонімів Вусика
3. мізкуватий — -а, -е, розм. З розумом, розумний; тямущий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мізкуватий — МІЗКУВА́ТИЙ, а, е, розм. З розумом, розумний; тямущий. Хлопець удався мізкуватий, поштивий і, нівроку йому, – не бридкий (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
5. мізкуватий — РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст.  Словник синонімів української мови