мірчук
МІРЧУ́К, а́, ч.
Міра зерна, яку беруть за помел.
Давид одсипав мірчук (А. Головко);
Дома мати останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)МІРЧУ́К, а́, ч.
Міра зерна, яку беруть за помел.
Давид одсипав мірчук (А. Головко);
Дома мати останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)