мірчук
МІРЧУ́К (міра зерна, яку беруть за помел), МІ́РКА, РОЗМІ́Р заст. Никодим завів нас у свою підсобку, в якій брав з людей мірчуки (В. Земляк); Еге-ге, через якусь хвилину такий гул пішов, що й в млині сидіти страшно, гляди, рознесе, а мука так побігла, що наймит мірки не встигав узяти (М. Стельмах); Ще недавно діди сиві Млинів доглядали Та з унуків розмір брали, Панові зсипали (П. Куліш).
Словник синонімів української мови