мірчук

МІРЧУ́К, а́, ч. Міра зерна, яку беруть за помел.

Давид одсипав мірчук (Головко, II, 1957, 30);

Дома мами останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (Стельмах, І, 1962, 128).

Значення в інших словниках

1. Мірчук — Мірчу́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. мірчук — див. податок  Словник синонімів Вусика
3. мірчук — -а, ч. Міра зерна, яку беруть за помел.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мірчук — МІРЧУ́К, а́, ч. Міра зерна, яку беруть за помел. Давид одсипав мірчук (А. Головко); Дома мати останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
5. Мірчук — див. Мірчук, Іван  Філософський енциклопедичний словник
6. мірчук — МІРЧУ́К (міра зерна, яку беруть за помел), МІ́РКА, РОЗМІ́Р заст. Никодим завів нас у свою підсобку, в якій брав з людей мірчуки (В.  Словник синонімів української мови
7. мірчук — Мірчу́к, -ка́; -чуки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мірчук — Мірчук, -ка м. Мѣра зерна, получаемая за помолъ.  Словник української мови Грінченка