місити
МІСИ́ТИ, мішу́, мі́сиш, недок.
1. що. Розминати яку-небудь густу в'язку масу, змішуючи, перемішуючи її.
Мотря місила коло хати глину (М. Коцюбинський);
Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (К. Гордієнко);
* У порівн. Розпалилися всі, розмахались руками, наче місили ними тісто в діжі, гамір у хаті (А. Головко).
2. кого, перен., розм. Завдавати ударів; бити (у 2 знач.).
А дрібнота Уже за порогом як кинеться, по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити (Т. Шевченко);
Ніколи б не повірив, що він за в'язку сушняку може до півсмерті катувати людину важкими носаками, місити чобітьми (М. Стельмах).
◇ (1) Кру́то замі́с міси́ти – суворо, жорстоко діяти; вживати рішучих заходів.
– Я змушений буду про його попередні вчинки сьогодні ж повідомити Наливайка. – Ох, пане... Як круто заміс місите. Викликали-сте на рівну розмову, а погрожуєте підступами? (Іван Ле);
(2) Міси́ти в грязю́ці (в грязі́, в боло́ті і т. ін.) кого – несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь, зводити наклепи на когось; обмовляти, ганьбити і т. ін.
Ось і почнуть дурні язики до небес піднімати Марка, а його місити в грязюці (М. Стельмах);
(3) Міси́ти (перемі́шувати) / переміси́ти боло́то (багно́, багню́ку і т. ін.) – йти, їхати, ходити по розмитій дорозі, по бездоріжжю.
Підводи, за наказом фельдфебеля, перемістилися у хвіст колони і тепер поволеньки місили болото позаду (П. Козланюк);
Хай знає, що всю зиму ці чоботи міситимуть тут багнюку (О. Гончар);
Після відпочинку люди побадьорішали, дружно місили ногами багнюку (Григорій Тютюнник);
Черниш не перемісив і половини тієї фронтової багнюки, яку перемісив Сагайда (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)