Значення в інших словниках
-
місити —
міси́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
місити —
МІСИТИ – МІШАТИ Місити, мішу, місиш. Розминати якусь густу в’язку масу, змішуючи її, тощо: місити діжу, місити тісто, місити глину. Мішати. За допомогою мішалки, ложки тощо перемішувати, збовтувати щось і т. ін.: мішати кашу, мішати ложкою в казані.
Літературне слововживання
-
місити —
(густу масу) вимішувати, перемішувати; (болото) ІД. брьохати по болоту; ЕВ. бити.
Словник синонімів Караванського
-
місити —
[м'іситие] м'ішу, м'ісиеш; нак. -си, -с'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
місити —
мішу, місиш, недок., перех. 1》 Розминати яку-небудь густу в'язку масу, змішуючи, перемішуючи її. Місити болото. 2》 перен., розм. Завдавати ударів; бити (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
місити —
МІСИ́ТИ, мішу́, мі́сиш, недок. 1. що. Розминати яку-небудь густу в'язку масу, змішуючи, перемішуючи її. Мотря місила коло хати глину (М. Коцюбинський); Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (К. Гордієнко); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
-
місити —
кру́то замі́с міси́ти. Суворо, жорстоко діяти; вживати рішучих заходів. — Я змушений буду про його попередні вчинки сьогодні ж повідомити Наливайка. — Ох, пане… Як круто заміс місите. Викликали-сте на рівну розмову, а погрожуєте підступами? (Іван Ле).
Фразеологічний словник української мови
-
місити —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
-
місити —
Міси́ти, мішу́, мі́сиш, -сить, -сять; мі́шений
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
місити —
МІСИ́ТИ, мішу́, мі́сиш, недок., перех. 1. Розминати яку-небудь густу в’язку масу, змішуючи, перемішуючи її. Мотря місила коло хати глину (Коцюб., І, 1955, 50); Хляпала діжа, Параска місила круте тісто (Горд., II, 1959, 345); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
-
місити —
Міси́ти, -шу́, -сиш гл. Мѣсить. Прийшов кум до куми, а кума місить тісто. Чуб. І. 41. Тихо ходить, та густо місить. Ном. № 7315.
Словник української мови Грінченка