міцненько
МІЦНЕ́НЬКО.
Присл. до міцне́нький.
Галя прокинулася, почула, що міцненько її обняли – то менший брат обняв її (Марко Вовчок);
Обкрутить [Тупокопилий] дебеленько, міцненько, щоб ти тільки те й робив, що вправненько, смирненько за хазяйським плугом ходив (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)