мішечник
МІШЕ́ЧНИК, а, ч.
Той, хто займається мішечництвом.
Після третього дзвінка потяг постояв ще стільки, щоб кондуктори і залізничні охоронники встигли висадити мішечників із їхніми клунками й мішками, і тільки тоді рушив (П. Панч);
Легко проскакую під вагоном на другий бік поїзда, де людей значно менше і, разом з кількома мішечниками, вилажу на буфер, а потім і до тамбура (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)