мішечник
МІШЕ́ЧНИК, а, ч. Той, хто займається мішечництвом.
Після третього дзвінка потяг постояв ще стільки, щоб кондуктори і залізничні охоронники встигли висадити мішечників із їхніми клунками й мішками, і тільки тоді рушив (Панч, На калин, мості, 1965, 142);
Легко проскакую під вагоном на другий бік поїзда, де людей значно менше і, разом з кількома мішечниками, вилажу на буфер, а потім і до тамбура (Кол., На фронті.., 1959, 179).
Словник української мови (СУМ-11)