набатний
НАБА́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до наба́т.
Набатний дзвін;
// Признач. для набату.
У 1682 році перед Золотими Воротами спорудили великий бастіон, звідний міст, залізну решітку й набатну вежу (із журн.).
2. перен. Який служить закликом; закличний, тривожний.
Шевченко своїм словом – гнівним, пристрасним, набатним – врятував від виродження наш народ, який стояв на краю духовної загибелі, який задихався в неволі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)