набожний

НАБО́ЖНИЙ, а, е.

Який вірить у бога і старанно виконує всі релігійні обряди.

Матері Левко не любив. Була вона якась безпомічна, боязлива, тиха і дуже набожна (І. Цюпа);

Набожна жінка Грицька П'яного розповіла, що ніби у воду канула їхня рябенька курка .. і що тут, звичайно, не без лихого (Василь Шевчук);

// Власт. релігійній людині.

Він з набожною обережністю тримав папірець за самий кутик, наче боявся стерти написані на ньому літери (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. набожний — набо́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. набожний — див. побожний  Словник синонімів Вусика
3. набожний — -а, -е. Який вірить у Бога і старанно виконує всі релігійні обряди. || Власт. релігійній людині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. набожний — Побожний  Словник чужослів Павло Штепа
5. набожний — РЕЛІГІ́ЙНИЙ (який вірить у Бога), БОГОМІ́ЛЬНИЙ (БОГОМО́ЛЬНИЙ), ВІ́РУЮЧИЙ, ВІ́РНИЙ, НА́БОЖНИЙ, ПОБО́ЖНИЙ, СВЯТОБЛИ́ВИЙ, БЛАГОЧЕСТИ́ВИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
6. набожний — НАБО́ЖНИЙ, а, е. Який вірить у бога і старанно виконує всі релігійні обряди. Вже думали, чи не налагодилась княгівна [князівна] до кляштору, бо дуже була набожна (Стор., І, 1957, 368); Матері Левко не любив.  Словник української мови в 11 томах
7. набожний — Набожний, -а, -е Набожный, благочестивый. Набожний, як жид подорожній. Чуб. І. 268.  Словник української мови Грінченка