набожний
НАБО́ЖНИЙ, а, е. Який вірить у бога і старанно виконує всі релігійні обряди.
Вже думали, чи не налагодилась княгівна [князівна] до кляштору, бо дуже була набожна (Стор., І, 1957, 368);
Матері Левко не любив. Була вона якась безпомічна, боязлива, тиха і дуже набожна (Цюпа, Назустріч.., 1958, 61);
// Власт. релігійній людині.
Він з набожною обережністю тримав папірець за самий кутик, наче боявся стерти написані на ньому літери (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 131).
Словник української мови (СУМ-11)