набожно
НАБО́ЖНО. Присл. до набо́жний.
[В’язень:] Дозволь мені хоч глянути на тебе! Дозволь мені поцілувать набожно край одіжі твоєї! (Л. Укр., II, 1951, 188);
Вона [сестра-жалібниця] ще набожно похитала над хворим головою, тяжко зітхнула, підіймаючи вгору очі, і тихо вийшла (Ірчан, II, 1958, 176).
Словник української мови (СУМ-11)