набряк
НА́БРЯК, у, ч.
1. Пухлина, яка виникає через скупчення рідини (випоту) в тканинах.
Кухонну сіль обмежують при захворюваннях серця і нирок, що супроводяться набряками (з навч. літ.);
Нестача білка викликає глибоке порушення обміну речовин, страждає печінка, можуть розвиватися безбілкові набряки (з наук. літ.).
2. Темно-червона або синювата припухлість на тілі від незначного підшкірного крововиливу, удару та інших причин.
В результаті тривалості застою венозної крові розвиваються набряки (з наук. літ.);
Свіже листя капусти прикладають до чола та скронь як жарознизуючий засіб, догнійних ран, а варене на молоці – до набряків (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)