набряк

НА́БРЯК (пухлина внаслідок скупчення рідини в тканинах); МІШО́К перев. мн. (набряк під очима); КАПШУ́К перев. мн., розм. (набряк у вигляді опухлої або відвислої шкіри під очима, на підборідді тощо). З худобою таке трапляється. То набряк вимені, то гангрена (Є. Гуцало); Біля столу сидів.. жовтощокий письмоводитель з мішками під очима (А. Хижняк); І слова у нього набубнявілі, вони, здається, викочуються десь з-під поморщених капшуків підборіддя (М. Стельмах). — Пор. пухли́на.

ПУХЛИ́НА (болюче припухле місце на тілі), О́ПУХ, ПІДПУ́ХЛИНА, ПІДПУ́ХЛІСТЬ, ПРИПУ́ХЛІСТЬ. Пухлина спала, хоч біль ніяк не проходив (М. Олійник); Молодиця помаленьку розв'язувала ногу, і Люба далі побачила червоний опух (Олена Пчілка). — Пор. на́бряк.

Значення в інших словниках

1. набряк — на́бряк іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. набряк — Опух, пухлина, набряклість, г. набреск, пухлятина, пухленина.  Словник синонімів Караванського
3. набряк — -у, ч. 1》 Пухлина, яка виникає через скупчення рідини (випоту) у тканинах. Злоякісний набряк — форма анаеробної інфекції, яка характеризується розвитком набряку тканини без помітного газоутворення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. набряк — НА́БРЯК, у, ч. 1. Пухлина, яка виникає через скупчення рідини (випоту) в тканинах. Кухонну сіль обмежують при захворюваннях серця і нирок, що супроводяться набряками (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. набряк — НА́БРЯК, у, ч. 1. Пухлина, яка виникає через скупчення рідини (випоту) в тканинах. Кухонну сіль обмежують при захворюваннях серця і нирок, що супроводяться набряками (Заг. догляд за хворими, 1957, 56).  Словник української мови в 11 томах