набрякати

НАБРЯКА́ТИ, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло; док.

1. чим і без дод. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.).

В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров'ю (Я. Галан);

На крутому чолі [Карпа] набрякла жила, виявляючи велику напруженість (М. Коцюбинський);

Відерне вим'я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (І. Волошин);

// Опухати через скупчення рідини (випоту) в тканинах.

Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки (З. Тулуб);

Руки мої набрякли і взялись пухирями (І. Сенченко);

// Наливатися соками.

Брості росли, набрякали і розпускались (Л. Дмитерко);

Набрякли бруньки, Вдяглись в зелені мундири дерева (І. Нехода);

* Образно. Набрякають там щастям вже зерна оті, Що зібрали ми влітку, в жнива золоті (М. Нагнибіда);

Начальник і прокурор набрякали здивуванням і обуренням (І. Багряний).

2. Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об'ємі від вологи, сирості і т. ін.

Льотчик думає про те, що аеростат набрякає під дощем, важчає і, мабуть, знижується (М. Трублаїні);

Вікна понамерзали, двері набрякли (А. Тесленко);

Земля набрякла, блистіла, як масло (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. набрякати — (про частини тіла) спухати, набухати.  Словник синонімів Полюги
2. набрякати — набряка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. набрякати — Розпухати, опухати, напухати, бубнявіти, сов. набухати; (від вологи) роздиматися, розширюватися, роздуватися; (- бруньки) наброщуватися, наливатися <�соками>; док. НАБРЯКНУТИ, набучавіти.  Словник синонімів Караванського
4. набрякати — див. бубнявіти; проростати  Словник синонімів Вусика
5. набрякати — -ає, недок., набрякнути, -не; мин. ч. набряк, -ла, -ло; док. 1》 Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від припливу крові, молока і т. ін.). || Опухати через скупчення рідини (випоту) у тканинах. 2》 Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об'ємі від вологи, сирості і т. ін. || Наливатися соками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. набрякати — НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшуватися в об'ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИ підсил., БРЯ́КНУТИ розм., БУБНЯ́ВІТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. набрякати — Набряка́ти, -ка́ю, -ка́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. набрякати — НАБРЯКА́ТИ, а́є, недок., НАБРЯ́КНУТИ, не; мин. ч. набря́к, ла, ло; док. 1. Збільшуватися в об’ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.). В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров’ю (Галан, Гори..  Словник української мови в 11 томах
9. набрякати — Набряка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. ЗОЮР. II. 28. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка