набувач
НАБУВА́Ч, а́, ч.
Той, хто набуває, купує що-небудь, стає власником чогось.
Процес нагромадження глитаями грошей і землі як капіталу, процес перетворення куркуля на великого хижака-набувача, а далі і на землевласника-капіталіста найкраще відтворений у комедіях [І. Карпенка-Карого] “Сто тисяч” і “Хазяїн” (з навч. літ.);
Державні установи і підприємства можуть витребувати від усякого набувача належне їм майно, незаконно відчужене будь-яким способом (з мови документів).
△ (1) Добросо́вісний набува́ч, юр. – набувач, який не знав і не повинен був знати про незаконність власності, придбаної в іншої особи.
Словник української мови (СУМ-20)