набухлий

НАБУ́ХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до набу́хнути.

Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав'язь Плодами світ обагрянить (П. Воронько);

Земля .. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (В. Козаченко);

// у знач. прикм.

А десь цвіли квіти, і набухлі росинки скапували з листків (Р. Іваничук).

2. у знач. прикм. Те саме, що набубня́вілий 2.

Варя пригорнула своє тепленьке немовля до своїх набухлих грудей (М. Хвильовий);

Сніг розтав, дерева гуділи чорні, з набухлими бруньками (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. набухлий — набу́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. набухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набухнути. 2》 у знач. прикм. Те саме, що набубнявілий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набухлий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. набухлий — НАБУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до набу́хнути. Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав’язь Плодами світ обагрянить (Воронько, Коли я.., 1962, 3); Земля.. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (Коз.  Словник української мови в 11 томах