набухлий
НАБУ́ХЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до набу́хнути.
Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав'язь Плодами світ обагрянить (П. Воронько);
Земля .. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (В. Козаченко);
// у знач. прикм.
А десь цвіли квіти, і набухлі росинки скапували з листків (Р. Іваничук).
2. у знач. прикм. Те саме, що набубня́вілий 2.
Варя пригорнула своє тепленьке немовля до своїх набухлих грудей (М. Хвильовий);
Сніг розтав, дерева гуділи чорні, з набухлими бруньками (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набухлий — набу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- набухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до набухнути. 2》 у знач. прикм. Те саме, що набубнявілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- набухлий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
- набухлий — НАБУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до набу́хнути. Бульвар Шевченка гомонить Про ту уже не дальню мить. Коли набухла соком зав’язь Плодами світ обагрянить (Воронько, Коли я.., 1962, 3); Земля.. лежала чорна, набухла водою, оголена і непривітна (Коз. Словник української мови в 11 томах